Представників субкультури емо легко можна помітити в натовпі. "Емочки" – яскраві й екстравагантні: зачесане набік темне волосся, виразні, густо підфарбовані чорним олівцем очі, чорно-рожевий одяг. Та незважаючи на велику кількість зовнішніх атрибутів, головна особливість субкультури все ж таки полягає у внутрішньому наповненні – тобто у світогляді та специфічних музичних уподобаннях.

В Україні субкультура емо з’явилася два-три роки тому і за цей час устигла полонити багато юних сердець. Появу субкультури, яка захопить великі маси молоді, можна було передбачити: в інформаційному суспільстві виявляється мало місця для емоцій і вираження своїх внутрішніх переживань. Стрімкий розвиток "зовнішніх" подій залишає поза кадром душевний світ людини. В юному віці навколишній світ сприймається дуже гостро, молода людина бурхливо переживає захоплення й розчарування, намагається знайти в хаотичному світі споріднені душі. Емо – це ніби те, що треба підліткам: з одного боку – яскравий стиль, музика, яку можна охарактеризувати як "крик душі", з другого – свобода вияву емоцій: якщо ти емо, то можеш цілісінький день скиглити від усесвітньої несправедливості, писати суїцидальні вірші про нещасливе кохання. Словом, розбите серце і сльози – емблема стилю.

Вважається, що вивертати душу назовні – це слабкість. Прихильники емо-культури мають іншу думку: справжній емо не соромиться своїх емоцій і демонструє їх будь-де і будь перед ким. Інша річ – депресії та істерики, які трапляються після найменших неприємностей і проблем. Адже в усьому треба знати міру, навіть у сльозах: життєві проблеми не мають перетворювати людину на невдаху.

Субкультура емо певною мірою відображає зміни, що відбуваються в суспільстві, а саме – переоцінку ґендерних ролей, коли чоловік стає схожим на жінку й дозволяє собі бути слабким і жіночним. Не оминула емо-стиль і хвиля ґламуру, що накрила Україну останніми роками, – звідси й "пухнасті", по-дівочому кокетливі хлоп’ячі зачіски, нереально великі очі, бліді вуста, рожевий колір одягу, багато прикрас та аксесуарів як у хлопців, так і в дівчат. Емо недолюблюють за унісекс: мовляв, хлопця емо неможливо відрізнити від дівчини емо, і взагалі, всі емокіди однаковісінькі, "як з інкубатора". Дратує антиемовців "дивний" зовнішній вигляд хлопців емо (зокрема, макіяж), а також їхня надмірна чулість та вразливість. Ну хіба личить чоловікові плакати, наче вередливе дівча? Дехто також вважає, що стати емо – означає примкнути до однорідної маси, а не виявити свою неповторність. Часто від молоді можна почути жарт: бути особливим означає не бути емо. Проте це засвідчує тільки неймовірну популярність цієї субкультури.

Емо-історія

Емо – скорочення від emotional (англ. емоційний). Це поняття насамперед стосується музики. Емо – це особливий вид хардкору, визначальними рисами якого є сильні, приголомшливі емоції, які вокаліст виражає вищанням, плачем, стогоном, шепотом, що зривається на крик. Музика в таких піснях – мелодійна чи хаотична – виконується, як правило, на гітарах, басах, барабанах. Тексти – про особисті переживання автора, часто – про розбите серце, жорстокість та несправедливість. Неодмінна ознака емо-пісень – щирі емоції. Висловлювати їх можна по-різному, на сьогодні існує багато музичних напрямків: емо-кор, емо-рок, кібер-емо, панк-емо, емо-вайоленс, скрімо, френч-емо-кор. Музика викликає у емо особливо сильні емоції.

А почалося все з того, що 1983 року розпався американський хардкор-панковий гурт Minor Threat – це спричинило занепад жанру, який спалахнув на початку 80-х. Американські гурти почали шукати нові музичні напрямки: гурти DRI та Bad Brains перейшли на легкий рок, інші вашингтонські гурти сполучили традиційний рок із панківською чуттєвістю. 1984 року із членів гуртів The Untouchables, Faith та Deadline сформувався новий гурт Rites оf Spring, що зберіг панківську швидкість, шалений ритм, проте його вокальна техніка була цілком новою.

Несамовитий панківський стиль час від часу переходив у дуже емоційну, зворушливу лірику. В кульмінаційних моментах голос співака перетворювався на горловий хрипкий стогін. Цю групу терміном "еmotion" позначили вперше. У 1984 році вийшов альбом гурту Husker Du "Zen Arcade", особливістю якого стали соковитий звук, м’який вокал, сповільнені рокові темпи й легкі, хаотичні пісні.

Перша хвиля творення емо-музики припала на "революційне" літо 1985 року. Саме тоді у Вашингтоні з’явилося багато нових рок-гуртів, різноманітних за звучанням, проте орієнтованих на рок-темп та мелодійний вокал: Gray Matter, Soulside, Ignition, Marginal Man, Fire Party, Rain, Embrace, Shudder to Think. Деякі гурти при цьому зберегли звучання хардкору, додавши до нього нові вокальні методи. Музика цих гуртів згодом дістала назву "класичного вашингтонського звучання". Дехто посміювався: мовляв, це не хардкор зовсім, а якийсь емоційний кор – "емо-кор". Через декілька років музичні критики стали вживати це слово вже як назву стилю. Незабаром з’явилися гурти, що свідомо орієнтувалися на стиль "емо-кор".

У 1986 році деякі групи вже почали фокусуватися на визначальних елементах "емо". Першими це зробили Rites of Spring, після них – The Hated. Потім виник гурт Moss Icon, який розбудовує емо-елемент до серцевини і додає до нього віртуозну гітарну партію (Tonie Joy, Born Against, Lava, Universal Order of Armageddon). Подеколи вокал переходить у відчайдушний крик. До початку 90-х років цей стиль набув популярності й виокремився в незалежну субкультуру, з’явилися його нові підвиди: хардкор Сан-Дієго (суміш класичного хардкору й емо), скрімо (важкий варіант емо), френч-скрімо (по-м’якшений, мелодійний варіант скрімо).

1994 року вийшов дебютний диск гурту Sunny Day Real Estate "Diary". Завдяки йому музика емо стала відомою широкому колу слухачів. Стиль емо змінився, на нього вплинув хінді-рок та грандж, унаслідок чого він став мелодійнішим. З’явилися нові гурти, схожі на Sunny Day Real Estate за стилем звучання: Christie Front Drive, Braid, Boys Life. Завдяки цим гуртам музика емо по-трапила у теле- і радіоефір.

На початку 2000 років емо стало по-пулярним культурним явищем – із власною музикою, стилем одягу, способом життя. В музичній критиці наповнення поняття "емо" змінилося, цим терміном почали називати гурти, що грають пост-хардкор (The Used, Funeral For a Friend, AFI, Lostprophets, "Лінія", "Ориґамі") або поп-панк (Jimmy Eat World, Taking Back Sunday, Panic! At the Disco). Належність кожного з названих гуртів до стилю емо – питання дискусійне, адже всі вони далеко відійшли від хардкор-коренів жанру.

Найяскравішими представниками мейнстрімового емо-кору в наш час визнано такі гурти: A Static Lullaby, Underoath, Dead And Divine, Alesana, Across Five Aprils, Alexisonfire, A Day to Remember, Mozart Season, Dance Gavin Dance. Серед російських емо-гуртів можна назвати "Ориґамі", "Океан моєї надії", "Мої улюблені ігри", "Дежавю", MonaLisa, MAIO, Soularis.

Які вони зовні?

Емо дотримуються особливого стилю, який вирізняє їх поміж представників інших субкультур. Емо вдягаються в чорне у поєднанні з рожевим або іншим яскравим кольором. Класика жанру – одяг у чорно-рожевій гамі з двоколірними візерунками. Емо полюбляють носити різні строкаті пов’язки на руках, пояси із залізними бляшками, рукавички "без пальців", рюкзаки з безліччю значків.

Емо-стиль – це облягаючий одяг: вузькі джинси, футболки, яскраві сорочки, кофти зі смугастими рукавами, майки з дитячими малюнками або з назвами емо-гуртів. Емо носять чорні, завужені донизу джинси, чорні кросівки з рожевими шнурками, рожеві кеди. Дівчата емо полюбляють дефілювати в коротких спідницях, сукнях та смугастих гетрах на ногах і руках. В одязі поширено орнамент "шашечка". Взимку емо можуть прикрасити значками чорне пальто і закутатись у довгий шарф.

Макіяж: родзинка емо-стилю. Декоративною косметикою користуються як дівчата, так і хлопці. Головна фішка – підведені чорним олівцем очі (очі – дзеркало душі, а душа – це емоції), часто на тлі блідого обличчя, колір губ при цьому приглушують помадою під колір шкіри. Картину довершують короткі нігті, нафарбовані чорним лаком.

Зачіска: волосся довше спереду, ніж на потилиці. Довгий чубчик, що затуляє частину обличчя, часом посмугований яскравими пасмами. Дівчата можуть робити хвостики й прикрашати волосся заколочками.

Аксесуари: подвійний пасок (один – звичайний, другий – із заклепками), значки, прикріплені до одягу чи рюкзака, браслети на руках, окуляри в чорній оправі, великі намиста, сумки через плече, обвішані м’якими іграшками, значками, шпильками.

Пірсинг: емо часто проколюють губи, язик, ніс, роблять у вухах тунелі.

Проте вся ця атрибутика не є обов’язковою для справжнього (true) емо. Представники цієї субкультури в один голос заявляють, що головне – бути емо в душі: якщо ти одягаєшся як емо, але не розумієш емо-музики, далекий від емо-культури, то ти не справжній емо, а позер (від англ. pouser). Подейкують, що більшість українських емо саме і є позерами.

Які вони всередині?

Представників емо називають ще емо-кідами (від англ."emotional" та "kid" – дитина). Чому? Пояснення досить просте: діти сприймають світ не так, як дорослі. Для них усе нове, а тому цікаве, неповторне, захоплююче! Веселка після дощу, комашка у траві, чудернацька тваринка – для дитини це вже диво. Але діти беззахисні, коли залишаються наодинці з невідомим, великим і небезпечним світом. Така риса притаманна і прихильникам емо: вони можуть відчути себе щасливими навіть від найменшої дрібнички (це символізує рожевий колір), але самотність, байдужість дорогої людини, несправедливість ранять їх дуже глибоко (негативні емоції символізує чорний колір). Радість і біль здатні відчувати не лише емо – кожному з нас знайомі ці переживання, але емо, на відміну від інших, виражають свої емоції відкрито. Коли тобі погано – плач і кричи, коли добре – випромінюй позитив: ось кодекс поведінки справжнього емо.

Кохання для емо – це ідеальне почуття, яке не можна приховувати. Його емо переживатиме відкрито: буде сумувати або літати на крилах, ридма ридатиме або світитиметься від щастя. Закоханий емо цілком віддається почуттям, але якщо виявиться, що він зустрів не свою половинку, розчарування його буде таким само безмежним, яким доти було кохання.

Не варто думати, що емокіди весь час плачуть і думають про самогубство. Проте в емо-настрої все ж переважає стан депресії, образи, невпевненості. Емо – емоційно нестійкі, вразливі, інколи сором’язливі, задумливі й тихі. Проте ідеологія субкультури емо вимагає від своїх представників сміливості, багатства внутрішнього світу, глибокого розуму й аналізу того, що відбувається. Цікаво, що емо пропагують здоровий спосіб життя, не вживають алкоголю, наркотиків і не палять.

Часто емо вислювлюють емоції – гнів, пригніченість, тривогу – у віршах. Емо пишуть про швидкоплинність часу, любов, обман. Вони начебто відчувають душевний біль на фізичному рівні й часто посилаються на плоть, особливо на серце...

Варто сказати, що в Україні багато молодих людей налаштовані щодо емо вороже. Поспілкувавшись із противниками емо-культури, розумієш: їх дратує яскрава зовнішня оболонка і внутрішня порожнеча. Але не варто поширювати цей стереотип на кожного, хто живе у стилі емо. Зрештою, ці емоційні діти мають право на свій чорно-рожевий світ.

Правила емо кида:

Все розговоры начинавй з : “ Ми, емокиди. ”,а заканчивай фразой “ .это стандартно для емокида “.

Лицо должно быть закрыто челкой на половину!

У кого еще нету челки до кончика носа? Тогда вырастите!

Твой ник на должен быть бесполым, и демонстрирующим твою принадлежность к эмо.

Приветствуются такие варианты, как ЭМО , Эмокид , fucking emo , fucking , screamo , pink-brutal-kid и все в этом духе.

Ходи в футболке младшего брата с Микки-Маусом или Дональд-Даком

Тебе должна быть присуща анорексичная худоба. Худей. Худей, друг мой .

Если ты хочешь создать группу - твердо помни - тексты песен должны быть написаны исключительно на английском языке.

Тексты должны быть исключительно о умирающих воспоминаниях, и потерянной любви о превратностях судьбы и противостоянии жестоким окружающим.

Надеюсь, вы понимаете, что от вас не требуется никаких музыкальных изысков

От тебя нужно великолепны легкие и крепкие голосовые связки, ибо ты должен орать, без конца орать, так, чтобы за твои ором никто не смог понять, о чем именно песня.

Будь высокомереным и надменным. Этим людишкам не дано понять всей глубины ваших эмоций.

Основное слово в твоём лексиконе - fuck.

Никаких русскоязычных ругательств! Ругаться - так с шиком, исключительно на английском языке.

Так же твоей библией должен стать роман Достоевского “Униженные и оскорбленные”. Поскольку название полностью отражает твоё внутреннее состояние.

Встречая другого эмо , внимательно присмотритесь к нему, прежде чем завязать знакомство. Возможно, у него челка на 2 сантиметра короче положенного, или недостаточно значков на куртке.

В этом случае воскликни в лучших американских традициях: “ What’s the fuck?!! “, и плюнь в сторону недо-эмо-кида.

Попроси, что бы тебе связали километровый полосатый шарф в черно розовом колоре!!!!

Ни в коем случае не вяжи шарф сам(а) - не для того ты стоял сегодня перед зеркалом полтора часа, чтобы колоть пальцы спицами, считая петельки.

Универсальный ответ на вопрос что ты слушаешь: My Chemical Romance , Harriet The Spy .

Если тебя спрашивают, сколько тебе лет, ты должны отвечать: десять плюс пять (шесть, семь и.т.д.).

Поясни это тем, что в душе ты десятилетний ребенок, а пять - это то количество лет, которое вселило в твою душу отчаяние.

Ты должны знать все известные лозунги типа: “ Always stays the same, nothing ever changes “, “ I hate myself and I want to die “.

При каждом удобном случае подчеркивай, что вы прочно сидишь на антидепрессантах, поскольку не в состоянии сам(а) справиться со своими эмоциями.

Пусть даже твои антидепрессанты - это валерьянка и безобидный глицин.

Надеюсь, ты в кедах даже сейчас!

Тщательно спланируй сценарий своего самоубийства. Обмозгуй, где, когда и как оно состоится, тщательно продумай каждую деталь.

После того, как всё будет обдумано, расскажите о том, что собираетесь умереть всем, кому только сможете рассказать, и приготовьтесь выслушивать утешения и слова о том, какой вы прекрасный и хороший человек.

Как только ты убедишься, что все тебя по прежнему любят, и готовы терпеть твои капризы дальше, скажите этим “всем”, что бы они отвалили на fuck, ибо ничего не понимают в твоём изысканном страдании.

Смейся только истерично.

Прыгай от радости и хлопай в ладоши даже при виде обычных мыльных пузырей.

После прочтения, удали с компьютера эти правила, ибо настоящие эмокиды в правилах не нуждаются.

Джерело: emo.xaaa.ru